закінчення. Початок див. у № 40 (336) від 28.10.2017 р.
Анотація:
"Після того, як Мартін Лютер 31 жовтня 1517 р. оприлюднив 95 тез, які засуджували зловживання під час продажу індульгенцій, він розіслав листи з текстами тез найближчим друзям — до Бранденбурга, Ерфурта й Нюрнберга. У грудні листи надрукували в перекладі з латини німецькою мовою, бо лише мізерна частина населення зналася на мові літургії. "Летючі листки" послідовниками Лютера вивішувалися на майданах та вулицях, викликаючи жваву дискусію серед німців. Практично, кожен суспільний стан (від селян, бюргерів — до лицарів і можновладців) знаходив у тезах відповіді на болючі питання буття. Головною мішенню вже давно була офіційна Церква, яка буквально купалася в пишноті, перебувала в полоні пороку та розпусти. У Віттенберзі лише спалахнула іскра… Теолог Йоганн Екк і домініканський монах Йоганн Тетцель після широкої публікації тез відіслали до Риму звинувачення, спрямовані проти Лютера. Тетцель був категоричний: "Я доб"юся, щоб через три тижні цей єретик зійшов на вогнище і в урні вирушив на небо".
