The article is about the crisis in relations between the Russian Federation (RF) and the Council of Europe (COE) in the context of inversion in democratic development of Russia. While preparing the given paper a set of methodological instruments of the transitological approach was used, in particular, democratization "wave theory", the approach towards understanding transformation processes in Eastern Europe as a non-linear process, models of "transition with an open final". In the ХХІ century the Council of Europe faced daunting challenges resulted both from crisis situations in the EU member-states and from inversion of democratic transit in post-Soviet countries, particularly, in Russia. Apparently, the COE failed to realize any of its basic functions in Eastern European countries: regulatory, prognostic, worldview and axiological. Under these circumstances, the functional weakness of some COE bodies and institutions became especially notable, complicating, along with lobbyism and corruption of representatives of post-soviet states, the organization"s operational capacity. Overcoming the institutional crisis and strengthening the role of the COE on the continent suggests both further reforms of the organization and reintegration of the normati&ve dimension and the value-based approach into foreign policy of European states.
Стаття присвячена проблемі кризи у відносинах між Російською Федерацією (РФ) і Радою Європи (РФ) в контексті інверсії демократичного розвитку Росії. При підготовці ста&тті використовувався методологічний інструментарій транзитологічного підходу, зокрема "теорія хвиль" демократизації, підхід до розуміння трансформаційних процесів у Східній Європі як нелінійного процесу, моделі "переходу з відкритим фіналом". У ХХІ с&т. РЄ опинилась перед серйозними викликами, зумовленими як кризовими явищами в державах-членах ЄС, так й інверсією демократичного транзиту в пострадянських країнах, перш за все в Росії. РЄ не змогла реалізувати свої основні функції у східноєвропейськ&их країнах: регулятивну, прогностичну, а також світоглядно-аксіологічну. На фоні демократичної інверсії стала особливо помітною функціональна слабкість деяких органів та інститутів РЄ, що разом із лобізмом і корупцією представників пострадянських дер&жав ускладнило діяльність Організації. Подолання інституційної кризи та посилення ролі РЄ передбачає як продовження реформування Організації, так і повернення нормативного виміру і ціннісного підходу у зовнішню політику європейських держав.
Статья п&освящена проблеме кризиса в отношениях между Российской Федерацией (РФ) и Советом Европы (СЕ) в контексте инверсии демократического развития России. При подготовке статьи использовался методологический инструментарий транзитологического подхода, в ча&стности "теория волн" демократизации, подход к пониманию трансформационных процессов в Восточной Европе как нелинейного процесса, модели "перехода с открытым финалом". В ХХІ ст. СЕ оказался перед серьезными вызовами, обусловленными как кризисными явл&ениями в государствах-членах ЕС, так и инверсией демократического транзита в постсоветских странах, прежде всего в России. СЕ не смог реализовать свои основные функции в восточноевропейских странах: регулятивную, прогностическую, мировоззренческо-акс&иологическую. На фоне демократической инверсии стала особенно заметной функциональная слабость некоторых органов и институтов СЕ, что вместе с лоббизмом и коррупцией представителей постсоветских государств усложнило деятельность Организации. Преодоле&ние институционального кризиса и усиление роли СЕ предполагает как продолжение реформирования Организации, так и возвращение нормативного измерения и ценностного подхода во внешнюю политику европейских государств.
