Значення белігеративних ландшафтів недостатньо оцінено в Україні: немає чітко розробленої структури, класифікації, районування белігеративних ландшафтів; на відміну від інших класів антропогенних ландшафтів, не визначена їх роль та місце у сучасній ландшафтній структурі України і окремих регіонів; недооцінене комплексне значення белігеративних ландшафтів як історико-культурної і природної спадщини. Віднедавна активізувалися процеси форсованого наступу на природні, історичні та культурні пам"ятки, що проявляється у безконтрольній зміні статусу і власності земельного фонду, пам"яток і заповідних територій всіх видів і типів та ін. Якщо такі тенденції зберігатимуться й надалі - це стане реальним викликом науці та суспільним потребам. Ризик у тому, що здебільшого археологічні, історичні, культурні, а часто й природні пам"ятки займають невеликі площі і їх легко знищити. Відновити неможливо. Дослідження белігеративних ландшафтів як історичної та природної спадщини показує, що їх не можна вивчати окремо, бовони упродовж століть і, навіть, тисячоліть адаптувалися до навколишніх ландшафтів, стали частинами інших ландшафтних комплексів. Більшість площ наявних та проектованих заповідних територій та об"єктів України й, особливо Поділля, мають складне багат&оетапне антропогенне походження. Антропогенні ландшафти, у тому числі і белігеративні, за сучасними підходами, є самодостатніми і значимими пам"ятками, утвореними в результаті складної взаємодії природних та суспільно-історичних чинників.
Проблеми к&омплексного підходу до заповідання белігеративних ландшафтів пов"язані з недостатньою вивченістю природної та культурної спадщини, зокрема й белігеративних ландшафтів як комплексних пам"яток; неузгодженістю та ізольованістю археологічних, історичних,& географічних, ландшафтознавчих, екологічних та інших досліджень не лише окремих, відповідно до наук, об"єктів, але й, інколи, одного й того ж об"єкту різними науками; недосконалістю правової бази. Разом це призводить до того, що й на початку ХХІ ст.& кургани, оборонні вали та інші белігеративні ландшафтні комплекси науковцями розглядаються як історичні або воєнні об"єкти і лише зрідка як своєрідні антропогенні ландшафтні комплекси.
Сучасні підходи до збереження белігеративних ландшафтів мають б&азуватися на двох основних принципах: неподільності природної та культурної спадщини та їх просторового суміщення.
Значение беллигеративных ландшафтов недостаточно оценено в Украине. Нет чётко разработанной структуры, классификации, районирования бе&ллигеративных ландшафтов. В отличие от других классов антропогенных ландшафтов, не определена их роль и место в современной ландшафтной структуре Украины и отдельных регионов. Недооценено комплексное значение беллигеративных ландшафтов как историко-к&ультурного и природного наследия. Мы теряем археологические, исторические, культурные, природные достопримечательности именно из-за отсутствия комплексного (ландшафтного) подхода в заповедании. Исследование беллигеративных ландшафтов как историческог&о и природного наследия показывает, что их нельзя изучать отдельно, потому что они на протяжении веков и даже тысячелетий адаптировались к окружающим ландшафтам, стали частью других ландшафтных комплексов. Большинство площадей имеющихся и проектируем&ых заповедных территорий и объектов Украины и, особенно Подолья, имеют сложное многоэтапное антропогенное происхождение. Антропогенные ландшафты, в том числе и беллигеративные, по современным подходам, являются самодостаточными и значимыми памятникам&и, созданными в результате сложного взаимодействия природных и общественно-исторических факторов.
Проблемы оптимизации беллигеративных ландшафтов связаны с недостаточной изученностью природного и культурного наследия, в том числе беллигеративных лан&дшафтов как комплексных памятников; несогласованностью и изолированностью археологических, исторических, географических, ландшафтных, экологических и других исследований не только отдельных, согласно наук, объектов, но и, иногда, одного и того же объ&
