В статті представлено інтерсеміотичний аналіз прийомів візуалізації у прозі Гемінґвея та голівудських екранізаціях його творів. Глибокий підтекст Гемінґвея забезпечує полівізуальність літературної основи, яка протиставлятися моно-візуальності екранізації. Особлива увага приділяється кінематографічному жанру "нуар", техніки якого допомогли знайти "стилістичний камертон" до оповідання Гемінґвея "Вбивці". Виокремлюються основні лексичні групи мовного спектру Гемінґвея, які забезпечують "кінематографічний ефект", інтерпретовані в жанрі "нуар".
Статья представляет интерсемиотический анализ приемов визуализации в прозе Хемингуэя и голливудских экранизациях его произведений. Глубокий подтекст Хемингуэя создает поливизуальность текста, которая противопоставляется моновизуальности экранизации. Особое внимание уделяется кинематографическому жанру "нуар", техники которого помогли найти "стилистический камертон" к рассказу Хемингуэя "Убийцы". Выделяются основные лексические группы языкового спектра Хемингуэя, которые обеспечивают "кинематографический эффект", интерпретированные в жанре "нуар".
The article presents an intersemiotic analysis of visualization strategies in Hemingway"s prose and Hollywood adaptations of his works. Hemingway"s deep subtext cont&ributes to the polivisuality of fiction which is opposed to the monovisuality of screening. The techniques of the cinematographic genre "noir", which helped to find the "stylistic camertone" to Hemingway"s short story "The Killers", are under discuss&ion. The main lexical groups of Hemingway"s language spectrum providing "cinematographic effect" are pointed out, alongside with the genre elements of "noir".
