Рефлексивне поле східно-християнських учень про сутність живого розгортається між двома полюсами: з одного боку, істини Одкровення, відступ від яких є неприпустимим, з іншого - потреби пізнати Творця в його творінні, угледіти в ньому відблиск вищої мудрості. Саме в царині східно-патристичного філософування змінюються орієнтири: авторитет Святого Писання перевершує значення філософських текстів. Ці правила накладають відбиток на східнохристиянські вчення про живе, у яких віддзеркалюється біблійний пріоритет його витлумачень.
Рефлексивное поле восточно-христианских учений о сущности живого разворачивается между двумя полюсами: с одной стороны, истины Откровения, отступление от которого недопустимо, с другой - потребности познать Творца в его творении, усмотреть в нем отблеск высшей мудрости. Именно в сфере восточно-патристического философствования меняются ориентиры: авторитет Священного Писания превосходит значение философских текстов. Эти установки накладывают отпечаток на восточно-христианские учения о живом, в которых отражается библейский приоритет его толкований.
The reflexive field of the eastern christian studies about the essence of living is revealed between two poles: on the one hand, the truth of Revelation, the deviation from which i&s impermissible, from the other hand -the necessity to cognize the Creator in his creation, to see in it the gleam of the higher wisdom. Exactly in the branch of knowledge of easternpatristical philosophizing the guidelines are changed: the authority& of Holy Writ exceeds the meaning of philosophical texts. These sets impose the impressionjn the easternchristian studies about living, in which the biblical priority of his interpretations is reflected.
