"Радянська традиція всенародної битви за врожай (дарма що від початку земельної реформи минуло два десятиліття, а агробізнес виростив цілу когорту мультимільйонерів-латифундистів), добре відпрацьовані підходи для латання дір неефективних управлінців за рахунок усього населення нікуди не поділися. Змінилися тільки пріоритети й напрями мобілізації всенародних зусиль. Якщо колись битва за врожай велася безпосередньо на жнивних полях, під час транспортування зібраного на токи й склади, на млини, комбікормові заводи для переробки, — то долання нинішніх труднощів пов"язані насамперед із доставкою вирощеного на великі відстані. Нинішня логістика трансформувалася, стала відповідати проведеним змінам у недореформованому АПК. Що не додало їй ефективності, швидше — навпаки. Одна річ — транспортувати зерно й насіння соняшнику або сої на лічені кілометри до місцевих переробних підприємств, і зовсім інша — перевозити на далекі відстані дешеву агросировину."
