"Видавалося, що можна повторити історію: після повалення режиму "чорних полковників" у 1975 р. Греція подала офіційну заявку на вступ до Європейських Співтовариств і на хвилі демократизації, стратегічних розрахунків та романтичних уявлень про "колиску Європи" вже за 6 років здобула повноцінне членство. Через кілька років по тому в Туреччині прем"єр Тургут Озал перейняв владу у військових, розпочав економічну лібералізацію й навіть написав на експорт французькою книжку "Туреччина в Європі", де підкреслював спільність історичної долі Туреччини та Європи всіма можливими риторичними засобами. Однак зі швидкою європейською інтеграцією Туреччини не склалося. Цьогоріч відзначаємо 30 років складання турецької офіційної заявки на членство. За цей час ЄС не лише істотно еволюціонував, а й устиг розширитися ще на 16 держав. Більше того, хоча наразі особливого апетиту до подальших розширень європейські бюрократи підкреслено не проявляють, проте навіть країни так званих Західних Балкан, наприклад Албанія та Македонія, мають значно реалістичніші шанси досягти членства, ніж Туреччина."
