"Розмови про запровадження так званого другого рівня пенсійної системи точаться в Україні від 2003 р. Від того самого року, коли Верховною Радою України було ухвалено два базові закони з пенсійної реформи: "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" і "Про недержавне пенсійне забезпечення". Від того самого року, коли мені пощастило побувати у Варшаві, щоб ознайомитися з результатами перших п"яти років пенсійної реформи, розпочатої нашими європейськими сусідами наприкінці 1998 р. Доводиться із сумом констатувати, що Україна давно вже пасе задніх навіть на пострадянському просторі (другий рівень у країнах Балтії та в Росії запроваджено ще на початку 2000-х років). Перше десятиліття третього тисячоліття ми втратили. Замість того, щоб запровадити професійні пенсійні системи та другий рівень для кількох поколінь українців, що і було передбачено прикінцевими положеннями базових законів, урядовці та законодавці займалися всілякими концепціями та стратегіями "реформування". Результат майже нульовий. Як і суми на накопичувальних пенсійних рахунках українців. Що далі?"
