"Протягом останніх трьох десятиліть історична наука переживає так званий період “кризи історичного знання”. І якщо у світовій історіографії ці процеси проявляються у зміні парадигм, то українським історикам, з одного боку, доводиться долати радянський спадок фаху як “бійців передової ідеологічного фронту” з єдино дозволеною марксистською методологією, а з другого – постає потреба ствердження як української національної історіографії, так і вихід її на рівень провідних світових історичних шкіл. До загальних тенденцій сучасної світової історіографії Л. Зашкільняк відносить зближення історичних досліджень з суміжними науками соціогуманітарного профілю, як то соціологією, антропологією, культурологією, психологією та іншими, а також поворот від політичної і соціально-економічної історії до свідомісної і культурної, що знайшло вираження у терміні “антропологічний поворот”, і породило такі напрямки історіописання, як мікроісторія, історія повсякдення, дозвілля, історія тіла, ландшафту, як міського, так і сільського, а також антропогенно природного, погоди тощо. Всі ці виклики історіографії висувають нові вимоги до археографії та джерелознавства загалом."
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
