"Попри довгу історію шевченкознавства, розкриття найрізноманітніших питань життя і творчості великого Генія України, українська психологічна наука лише останнім часом долучається до спадщини і постаті Тарасa Шевченка. Цікавим видається проаналізувати просоціальні мотиви в творчості та життєвому шляху Т. Шевченка, адже це нова тема, вкрай актуальна через 200 років від його народження, коли, зокрема, така форма просоціальної активності як волонтерство стала вагомим чинником у боротьбі за формування новітньої української політичної нації. Грунтуючись на аналізі “Автобіографії”1 Тараса Шевченка, можна стверджувати, що принаймні двічі в житті великий український митець ставав суб’єктом отримання допомоги – вперше під час звільнення з кріпацтва, а вдруге – у 1858 році, при звільненні із заслання. І якщо про першу подію можна судити здебільшого опосередковано, то для аналізу переживань Т.Шевченка під час другої події наявні численні джерельні свідчення, наприклад, листи. Вивчивши цю спадщину, можна сподіватися глибше зрозуміти феноменологію переживань особистості – реципієнта допомоги, що дозволить повніше усвідомити основні психологічні закономірності розвитку та функціонування просоціальної активності особистості."
Для перевірки можливості замовлення цієї складової частини перейдіть на головний документ!
