"Методологічною основою дослідження є сукупність методів філософського, загальнонаукового та конкретно-наукового рівнів дослідження. Методи дослідження обрано з урахуванням мети та задач наукової роботи: герменевтичний підхід дозволив розкрити особливості тлумачення та розуміння понять «глобалізація» та «інтернаціоналізація освіти»; системно-структурний метод використовувався для характеристики обгрунтувань предмету дослідження; формально-логічний слугував для виявлення причин необхідності формування міжкультурної компетенції; метод узагальнення надав можливість сформулювати пропозиції щодо розвитку концепції міжкультурної особистості. Наукова новизна полягає в аналізі значення міжкультурної компетентності основою якої є можливість засвоєння нових знань, умінь, навичок, що є важливою умовою для адаптації до навчання у закордонних вузах, і сприятиме підвищенню рівня міжкультурної взаємодії навчальних закладів в умовах інтернаціоналізації освітнього простору. Інтернаціоналізацію вищої освіти пов’язуютьз якісними трансформаціями сучасної цивілізації у напрямку духовного зближення дистанційованих у планетарному просторі людських спільнот, відтак актуалізується її міжкультурний контекст як адекватна реакція на потребу у інформаційно-комунікаційному о&бміні знаннями. До основних форм та характеристик інтернаціоналізації вищої освіти можна віднести зростання рівня мобільності студентів та викладачів; організацію спільних дослідницьких програм та проектів; створення та надання освітніх міжнародних п&ослуг, що розвивають лідерство та конкурентоспроможність навчальних закладів."
