"Діалогичність Стравінського розглядається в статті у широкому культурному контесті епохи "кінця Ренесансу та кризи гуманізму" (М. Бердяєв). Активізація діалогичних потенцій європейського мистецтва кінця ХIХ – початку ХХ століть знаходить у творчості російського майстра найбільш повне й послідовне вираження. Культурна "позазнаходжуваність" (М. Бахтін), культурне "мандрівництво" (В. Біблер) Стравінського перетворюють його на уособлення творчого універсалізму ХХ століття."