"Спочатку цей текст мав бути рецензією на книжку Тані Ричардсон "Калейдоскопічна Одеса". Але, заохочений нею, а також закликом редакції «України Модерної» до дискусії, я хотів би торкнутися ще й деяких теоретичних питань, пов’язаних з «історією пам’яті», особливо зважаючи на те, що цей предмет усе ще новий для української історіографії: більшість її представників не надто переймаються рефлексіями над тим, що таке «пам’ять». Це предмет дослідження, його метод чи обидва разом? У чому різниця між пам’яттюі, скажімо, офіційною державною версією історії? Наскільки політична ситуація впливає на те, що пам’ятають суспільства? Яка різниця між «політикою пам’яті» й «історичною політикою»? Зрештою, чи існує і де проходить межа «пам’яті»? Може, це просто зручнаі красива метафора, яка не має жодного евристичного
потенціялу? Відтак, що таке «історія пам’яті»?"
