"Лопе Феліс де Вега Карпіо (Lope Felix de Vega Carpio) (1562–1635) стрімко увійшов в іспанську літературу. Ще за життя його називали “чудо природи”, “фенікс талантів”, “океан поезії”, “самодержець театральної імперії”. Як і Сервантес та Кальдерон, він творив у той час, який в історії Іспанії називають “золотим століттям” (остання третина ХVІ – остання третина ХVІІ ст.). Свідомість Лопе де Веги перебувала між гуманістичним життєлюбством і вільнодумством, з одного боку, і релігійною догмою, з другого; між зненавистю до насильства над особистістю і до тиранії в будь-яких виявах та ілюзійними надіями на утопічну “народну” монархію. Говорячи про драматургію Лопе де Веги, треба пам’ятати, що може вперше і всупереч усім перешкодам він реалізував перемогу національного ренесансного театру в Іспанії."
