У статті проаналізовано ланцюжок таких понять, як парадигма–дисциплінарна матриця–епістема–стиль мислення–науково-дослідна програма; послідовно коментується хід розвитку лінгвістики як науки у ХХ–поч. ХХІ ст.–від структуралістської наукової парадигми (від Ф. де Соссюра) до постструктуралістської, яка зумовила антропоцентричний характер сучасних лінгвістичних студій (до Н. Хомського).
