Правову освіту населення України досліджено як системне утворення, цілісність, єдність певних компонентів, які у взаємодії та взаємозв’язках забезпечують виконання поставлених перед нею завдань і досягнення запланованого
результату; структуру системи правової освіти описано як сукупність суб’єкт-суб’єктного, цільового, змістового, організаційного, результативного компонентів; встановлено чинники зовнішнього середовища цієї системи (соціально-економічний, соціокультурний, політико-правовий, науково-ідеологічний, історичний, педагогічний, методичний) та з’ясовано характер їх впливу.