"14 квітня 1768-го вважається початком спротиву українців інородцям та чужій вірі, що має назву Коліївщина. Чи було повстання гайдамаків стихійним і які мало наслідки — ці питання ще довго будуть приводом для суперечок істориків. Ясно одне, українці повинні колись навчитися думати, переосмислювати події минулого, навіть коли лють пече їм очі. Подумаймо про події минулого й нині, тим більше що наступного року відзначатимемо круглу дату однієї з них. Але вже сьогодні можна констатувати: той вихід під проводом Залізняка і підбуреного Гонти відбувся за принципом: почнемо, а далі побачимо… У підсумку пращури поміняли "шило на швайку". Теж традиція за будь-якої влади. Доведені до відчаю, ми твердо обіцяємо всім залити сала за комір. Погроз вистачає і нині. Як від тих, хто явно й потайки тужить за "папєрєднікамі", так і тих, хто впевнено бачив себе безтурботним європейцем. Є й окремі випадки з історії хвороби. У Дніпрі вже й патріоти сумніваються, що в усіх бідах винні виключно "русские медведи". А нещодавно почув нарікання літніх людей в автобусі: то молодь хоче до Європи, а ми не бажаємо ставати католиками (?!). Дивні страхи вчорашніх атеїстів, які шукають свій храм хіба що на Різдво й Великдень."
