"Чи то конфлікт, а чи то непорозуміння, що сталися в публічній площині цього тижня спочатку у вигляді "спонукальної" публікації голови місії МВФ в Україні Рона ван Родена про необхідність якнайшвидшої реалізації пенсійної реформи, а потім — несхвальних та явно надто емоційних висловлювань із цього приводу соціального віце-прем"єра Павла Розенка, нагадали, наскільки непростими завжди були і залишаються відносини офіційного Києва та його головного кредитора. Треба сказати, що функціонерів Фонду досить часто і, ніде правди діти, нерідко обгрунтовано критикують за надто поверхневий і схематичний підхід до проблем своїх підопічних, а також негнучкий і шаблонний підбір шляхів їх вирішення. Причому далеко не лише мешканці Печерських пагорбів. Однак не можна замовчувати й ту обставину, що головною причиною формування таких "устоїв" співробітництва залишаються сповідувані відносно нього самими ж українськими топ-чиновниками підходи і принципи. А точніше, відсутність будь-яких підходів і принципів. Принаймні стратегічних."
