"Досліджено концепт «хронополітика», як форму рефлексії часового аспекту політичних трансформацій, зокрема, у контексті освітньої політики держави. Аналіз розумінь «хронополітики», розкриття форм її прояву в політичному бутті загалом та у контексті освітньої політики, розкриває методологічний, суспільно-світоглядний зміст та потенціал. Встановлено, що хронополітика – це комплекс досліджень, присвячених неоднорідності історичного та політичного часу, який включає моделювання односпрямованих стадіальних процесів в історії суспільств та аналіз циклічних або хвилеподібних тенденцій в різних сферах життя суспільств. Незважаючи на те, що дискусії щодо предмета, методів, базових категорій хронополітики досі тривають, а її проблемне поле різноманітне, наголошується, що можливості хронополітики для аналізу освітньої політики – це насамперед аналіз політичних інститутів і процесів – політичної структури, політичних суб’єктів, часові умови прийняття політичних та управлінських рішень, які обговорюються в контексті хронополітичного вивчення історичних форм політичної організації. Показано, що аналіз освітньої політики держави через можливості політичного часу дозволяє поглибити розуміння політемпоральності політичних процесів і природи «інституційних пасток&». Проте зауважується, що має бути чітке розуміння, в яких умовах цю методологію можна застосовувати і де вона дає результати в порівнянні з аналогами, а де її слід застосовувати обережно або разом з іншими, або не застосовувати взагалі. З’ясовано, щ&о хронополітика функціонально і конструктивно доповнює понятійно-категоріальний апарат як політичної науки, так і науки державного управління. На переконання автора, державне управління, як наука, невиправдано мало звертається до цієї методології."
