"Із дореволюційних і радянських підручників історії ми черпали чимало "фактів". Це і відвідини Великим князем Московським Дмитром Донським Троїцького монастиря, в якому він отримав благословення святого Сергія Радонежського на битву, і двобій богатирів — ченця Пересвєта з ординцем Челубеєм — перед битвою. На підставі "літописів", фальсифікованих ще в роки правління Катерини I, говорилося про якісь незліченні полчища "золотоординського" хана Мамая (150–300 тис. воїнів), що прийшли на Куликове поле у 1380 р. і зіткнулися практично з таким же численним військом. Писалося про вирішальний внесок у перемогу Засадного полку, втечу Мамая в Кафу (Феодосію) та його загибель від рук союзників-генуезців. І, звісно ж, про те, що після перемоги над золотоординцями Дмитра назвали Донським, а попереду було ціле століття поступового визволення Русі від "татаро-монгольського іга". Цілком мимохідь, двома реченнями буквально, в підручниках писали про "набіг" у 1382 р. Хана Тохтамиша на Москву та її спалення. Ну й насамкінець говорилося про головне досягнення "Московської Русі" — "Стояння на Угрі" в 1480 р., що нібито завершило епоху цього самого "іга".
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
