"Київський оперний театр у другій половині ХІХ ст. був центром музичного життя міста. Про його діяльність у музикознавстві вже створено певну інформаційну і наукову базу. Це оглядові праці, статті про спектаклі та діячів театру. Серед їх авторів – Л. Архімович, А. Гозенпуд, О. Зінькевич, Л. Корній, М. Кузьмін, К. Майбурова, Ю. Станішевський, М. Стефанович, В. Чечотт та ін. У їхніх роботах розглянуто переважно матеріали преси та мемуарні свідчення, але не залучено юридичних документів, у яких зафіксовано права й обов’язки представників київської влади та директора театру. Знання цих відносин дає змогу зрозуміти конкретику «життя» театру. Наявність документів, безумовно, є важливою ознакою науковості. Ме т а с т а т т і – на основі архівних документів та преси проаналізувати відносини антрепренера київського оперного театру з місцевою владою у 80-і роки ХІХ ст. Протягом 1867–1896 рр. у постійному Київському оперному театрі діяли такі приватні антрепризи: Ф. Г. Бергера (1867–1874), Й. Я. Сєтова (1874–1883 та 1892–1893), М. М. Савіна (1883–1889), «Товариство оперних артистів» І. П. Прянишникова (1889–1892), П. Ф. Сєтової (1894–1896)."
