У статті розглянуто нові методики аналізу дієслів, з-поміж яких найбільш
продуктивними визнано поліситуаційний аналіз, розроблений Н. Лебедєвою та її учнями, а також когнітивно-ономасіологічний аналіз, запропонований О. Селівановою й широко апробованийдослідниками її наукової школи на матеріалі різних класів слів; висунуто й доведено гіпотезу, що поєднання обох методик для розкриття природи номінації дієслів зі значенням фізичного і психічного станів суб’єкта в українській та угорській мовах дасть нові наукові результати при реконструкції їхньої мотиваційної основи.