Стаття присвячена експлікації фрагмента мовної картини світу часів Київської Русі, виявленню соціально-етичних орієнтацій людини раннього Середньовіччя. Визначено семантичний обсяг, функції іменників і прикметників, які моделюють соціально-етичний портрет воїна в писемних східнослов’янських пам’ятках ХІ–ХІІІ ст. (Лаврентіївський, Галицько-Волинський літописи тощо). Доведено, що у використанні епітетів-означень (хърабърыи, дьрзыи, оудалыи та ін.) поряд з іменами воїнів є чітка закономірність.