У статті представлено грунтовний аналіз фонетичної і морфологічної адаптації французьких складових туніського вокабуляра до нових умов побутування. Вичерпне висвітлення виявів звукової видозміни запозичень дало змогу виявити найбільш поширені факти пристосування французьких лексем до туніського комунікативного простору, тоді як об’єктивне вивчення процесів освоєння галліцизмів на зазначених мовних рівнях уможливило визначення як спільних із загальноарабською запозичувальною традицією, так і індивідуальних, характерних лише туніському ареалу, асимлятивних тенденцій.