Розглянуто релігійний досвід в контексті ціннісно-смислової регуляції поведінки людини. Зазначено, що саме в релігійному досвіді відбувається оптимізація певних психічних процесів і явищ внутрішнього життя суб"єкта. Виявлено, що антропологічним підгрунтям релігійного досвіду є досягнення практикуючим суб"єктам внутрішньої гармонії як цілісності, іманентної трансцендентному. Стверджується, що підставою релігійного досвіду виступає досвід зіткнення людини з цариною Божественного, що й обумовлює зміну самосвідомості віруючого, трансформацією йогоцінностей, смислів і значень.