Стаття присвячена аналізу проблеми художньої концептуалізації в діахронічному аспекті на матеріалі досократичної та класичної давньогрецької філософії. Виявлено, що система філософсько-естетичних концептів сформувaлася із синкретичного міфічного світовідчуття. У більшості філософських шкіл саме міфічні комплекси Олімпійські Боги та Музи генерують літературне знакоутворення. Водночас виникають нові авторські філософсько-естетичні концепти в художньому семіозисі: душа у Фалеса Мілетського та Парменіда Елейського, єдиек, душа і нус в Анаксагора, ерос у Емпедокла, внутрішня душа в Анаксимандра, даймон у Геракліта й Платона, ейдос, ерос, благо і софросіне у Платона, а також динаміс, форма та ентелехія у Арістотеля. Відзначено, що компаративний діахронічнийаналіз процесу художньої концептуалізації має виявити структурні й семантичні особливості культурно маркованих художніх концептів у картинах світу різноманітних європейських письменників. Стаття присвячена аналізу проблеми художньої концептуалізації в діахронічному аспекті на матеріалі досократичної та класичної давньогрецької філософії. Виявлено, що система філософсько-естетичних концептів сформувaлася із синкретичного міфічного світовідчуття. У більшості філософських шкіл саме міфічні комплекси Олі&мпійські Боги та Музи генерують літературне знакоутворення. Водночас виникають нові авторські філософсько-естетичні концепти в художньому семіозисі: ДУША у Фалеса Мілетського та Парменіда Елейського, єдине, душа і нус в Анаксагора, ерос у Емпедокла, &внутрішня душа в Анаксимандра, даймон у Геракліта й Платона, ейдос, ерос, благо і софросіне у Платона, а також динаміс, форма та ентелехія у Арістотеля. Відзначено, що компаративний діахронічний аналіз процесу художньої концептуалізації має виявити с&труктурні й семантичні особливості культурно маркованих художніх концептів у картинах світу різноманітних європейських письменників.
