Порівнюється поетична творчість двох великих поетів-емігрантів Генрікаса Радаускаса (Henrikas Radauskas) (1910–1970) і Бориса Поплавського (1903–1935). Творчість Радаускаса тісно пов’язане з багатьма знаковими явищами світової літератури і мистецтва післявоєнного часу. Радаускас, як і Поплавський, найбільше захоплювався естетикою сюрреалізму, добре знав російську поезію в еміграції, зокрема й творчість Поплавського. У своїй поетичній творчості вони обидва сміливо зіставляють образи, різні реальності. Часто непорівнянні речі зближуються в карнавальній грі. Для обох поетів характерна поетика чудесного: Радаускас, відкидаючи закони емпірики, возвеличує казку, а Поплавський диво. Щоб краще зрозуміти паралелі та відмінності творчості литовського і російського поетів простежено зображення часу і простору. У цьому зв’язку основна увага приділена образам ангела, Орфея, Місяця, висот, безодень і глибини. Орфей y Радаускаса долає час, у Поплавського – простір. У творчості обох поетів ыз Місяцем пов’язані фантасмагоричні видіння, що деколи надають віршу сюрреалістичного забарвлення. У ліричних сюжетах Радаускаса відкриваються земні і космічні безодні, безодня уособлює і глибини мистецтва. Мотив безодні у Поплавського і в Радаускаса доповнюється мотивом глиб&ини, дна. Найглибше у Поплавського – це дно Всесвіту (29 вірш з „Автоматичних віршів”). Воно уособлює абсолютну самотність. Вражаюча картина дна відкривається в 166 вірші „Автоматичних віршів” Поплавського. Тут зображений карнавал, що об’єднує героїв& різних часів. Як паралель до цього вірша Поплавського можна згадати вірш Радаускаса „Чюрльоніс” („Ciurlionis”).
