В статье анализируется новелла немецкого писателя Г. Грасса «Траектория краба» (2002 г.), посвященная теме трагической судьбы немецких беженцев во время Второй мировой войны. Объектом исследования стала эволюция восприятия исторического события (гибели лайнера «Вильгельм Густлофф») тремя послевоенными поколениям немцев. Показано, как травма «поколения очевидцев» переживается и переосмысляется поколениями «детей» и «внуков». Автор ставить перед собой задачу проследить, как вытесненные воспоминания «первого поколения», составляющие «коммуникативную» и «индивидуальную память» (А. Ассманн), интегрируются в память «культурную» и «коллективную». Сама новелла как литературное произведение является уникальным средством сохранения памяти и примером художественной трансформации забытых и вытесненных воспоминаний Г. Грасса.
У статті аналізується новела німецького письменника Г. Грасса «Траєкторія краба» (2002 р.), присвячена табуйованій темі трагічної долі німецьких біженців за часів Другої світової війни. Об"єктом уваги автора є еволюція сприйняття історичної події (загибелі «Вільгельма Густлоффа») різними повоєнними поколіннями німців. Показано, як травма «покоління очевидців» переживається і переосмислюється наступними поколіннями – поколінням дітей та &онуків. Автор ставить перед собою завдання прослідкувати, як витіснені спогади «першого покоління», які складають «комунікативну» і «індивідуальну пам’ять» (А. Ассманн) інтегруються в пам’ять «культурну» і «колективну». Сама новела як літературний ви&твір є унікальним засобом збереження пам’яті про націонал-соціалістичне минуле і прикладом художньої трансформації прихованих спогадів і упущень Г. Грасса.
The article analyzes the novel «Crabwalk» by the German writer G. Grass, published in 2002, w&hich is dedicated to one of the taboo issue of German post-war history and literature – the tragic fate of the German refugees during the Second World War. The object of the investigation is the intergenerational transfer of memory of the National So&cialist past in Germany. The aim of this study is to show how the trauma of the first generation of witnesses can be transmitted to the next generations of children and grandchildren. The article considers how the repressed memories of the «first gen&eration» (communicative and individual memory) are transformed into a cultural and collective memory (A. Assmann). The distinction between different generations of witnesses shows how the contemporary Germans define their attitude to their own histor&y. Oral, partial and subjective memories of the first generation (oral history) integrate in the cultural memory by the second generation in form of the written history. The third generation is a bearer of revanchist ideas, and presents the way of ra&dical correction of history errors. The novel itself as a literary work presents a case of memory transmission, in which G. Grass’ hidden memories and omissions became a part of cultural memory.
