У статті викладено окремі ракурси дослідження людини, враховуючи її складну, біосоціальну природу; стверджується, що процес людського буття в світі характеризується неоднозначністю, стохастичністю та евентуальністю; буття визначає сутність люди- ни, її природу як універсальну й водночас — партикулярну субстанцію. Розглядається роль біології, яка неупинно набуває ознак не тільки природознавчої, але й соціогуманітарної галузі знань. Підкреслено, що бівалентність людської природи, зумовлена контрадикцією між біологічним і соціальним, соматичним і психічним, універсальним і партикулярним, раціональним і емоціональним, сакральним і профанним — в умовах нового типу
цивілізації є безумовно актуальною. Дається огляд сучасних підходів до трактування біополітики, яка встановлює необхідні, загальні, сутнісні інтерактивні зв’язки між людиною, враховуючи її біосоціальну природу, та структурними елементами, з яких побудована політична конструкція. Виявлено тенденції розвитку сучасного світу з урахуванням того, щов постіндустріальному суспільстві індивід, який сповідує утилітарні, споживацькі цінності, вже не в змозі адекватно реагувати на виклики, продиктовані реаліями ХХІ століття; зроблено висновок про те, що людство повинно звернутись до вічних духовних ц&інностей, усвідомити себе органічною частиною природи й елементом Космосу, сформулювати еко- логічну й космічну свідомість для того, щоб вийти з
пастки глобальних протиріч, запобіг- ти моральній деградації й уникнути самознищення.
