У цій статті автор розглядає урбаністичний хронотоп як ініціаційну модель у сучасній українській літературі. Увагу дослідниця зосереджує на романах Володимира Даниленка «Кохання в стилі бароко» та Олеся Ільченка» Місто з химерами».У зазначених творах досліджено урбаністичний міф Києва та його архітектурний хронотоп як окрему модель ініціації. З акцентовано на бінарній структурі сюжету, її архетип ній природі, противазі добра та зла од вічному протистоянні інфернального та сакрального. Прослідковано префігурацію образу Смерті, що постає деконструктом еротично-маскулінного дискурсу, перебираючи на себе функції долі в обох романах. Розглянуто контекст та інтертекст, а також
архітектурні рецепції сакрального/інфернального міста в обох романах.