У статті йдеться про основні аспекти шевченкознавчих досліджень стосовно триптиху «Доля. Муза. Слава». Висвітлено особливості літературознавчого осмислення лейтмотиву митця в межах художнього світу Кобзаря. З’ясовано, що авторське самозображення презентоване постатями «сіроми», зосередженого на своїй життєвій незреалізованості, та «Я-митця», що переймається виключно творчою самореалізацією. Обгрунтовано самооцінку автора з позиції статусу в суспільстві, творчої зреалізованості, повноти богемного життя.Дійшли висновку, що поетично закодовані авторські самоочікування передають сподівання досягти певного життєвого і творчого успіху, настирливе прагнення бути володарем вічного натхнення, впливати на духовну ауру суспільства. У результаті розкодування, систематизації та узагальнення індивідуального досвіду автора в триптиху «Доля. Муза. Слава» було увиразнено мотив митця і мистецтва в поетичній спадщині Шевченка останніх років творчості, а також висвітлено окремі штрихи презентованого в ній образу автора.
