"Найважливішим вектором зовнішньої політики російського уряду в середині XIX століття було прагнення вирішити на свою користь так зване східне питання. Сутність його полягала у боротьбі народів, пригноблених Туреччиною, за своє звільнення, у суперництвієвропейських держав за переважний вплив на Близькому Сході та Балканах. Російський царизм переслідував свої інтереси. Він бажав закрити протоки Босфор та Дарданелли, що знаходилися в руках Туреччини, для іноземних суден, з метою убезпечити південні кордони Росії та забезпечити вільний вихід своїх кораблів з Чорного моря у Середземне. У подальшому планувався розподіл Туреччини та забезпечення свого господарювання над протоками."