Султан Мегмед IV, приїхавши до міста під назвою Каманіче, в якому знаходилась непереможна фортеця, що її не раз прагнули, але не змогли завоювати поляки, зумів її узяти після 10-тиденної облоги 27 серпня 1672 року. Після того, як фортецю під командуванням гетьмана Мішловіцького на певних умовах було 29 серпня передано під владу османського падишаха, той відвідав фортецю. 31 серпня він наказав влаштувати у завойованій фортеці велику учту, і відтоді цю фортецю, яка знаходилась в місті Каманіче, було обернено на мечеть. Падишах, що сам молився у п"ятничні намази у мечеті ім. Султана Мегмеда в Кам"янці, 2 вересня того ж року призначив на посади начальника фортеці та кадія Галіля Пашу, котрий перебував там разом із полком в ранзі начальника варти. Під час переговорів у понеділок 16 жовтня 1672 р. у Польщі в районі Бучача місто було віддано османському війську. Згідно зі статтею 3-ю цього договору місто Бучач було вирішено повернути під владу Османської імперії. За цим договором, на Поділлі за результатамиперепису населення бажаючим залишитися на рідній батьківщині надавалося право сплачувати податки та харадж - спеціальну данину немусульманського населення натуральними продуктами. Окрім Кам"янця, до влади Османської імперії за Бучацьким договором пер&еходило іще 48 фортець. Таким чином Поділля перейшло у власність Османської Імперії, було поділене візиром Галілем Пашею, намісником у Кам"янці, на нахіє - волості, було проведено перепис і призначено військово-командуючих. Проте волості Каманіче - П&оділля, що мали навіть свої прапори, не довго залишалися під османським протекторатом, постійно наражаючись на напади та військові операції. У окрузі Каманіче на той час нараховувалося 8 нахіє, в Междибіжі - 4, в окрузі Бар - 4 і в Язлівці - 3. Детал&ьніші відомості про них від 1681 роком датуються у таких османських історичних хроніках, як Ahidname (1678), Sinir-name (1680) тощо.
