Україна є полінаціональним державним утворенням, титульною нацією якої є українці. Процес формування національної ідентичності не скінчився із набуттям Україною незалежності, що відбивається у соціальній, культурній, а також в освітній сфері. Згідно із нормами світових демократичних суспільств, українське законодавство дбає про права національних меншин, які мешкають на території України. Окрему групу серед цих меншин становлять тюркомовні народи, окремий статус яких u грунтується на факті автохтонності, тобто тому, що ці народи проживають на історично їм належній території, яка увійшла до складу сучасної України. Водночас, у міжнародній політиці час від часу актуалізується міф історичної приналежності Криму, який перебуває у площині україно-російсько-турецьких відносин. Цей міф сформувався і живиться, переважно, у російській радикальній політичній сфері, однак за рахунок культивування цього міфу певними коламикримських діячів, опосередковано впливає на українську політику, зокрема, у сфері освіти національною мовою дітей представників національних меншин Криму. Дана стаття присвячена питанню перспективи освіти мовою національної меншини в контексті загальнодержавної освітньої політики і як чинника міфологеми українсько-турецько-російських віднос&ин.
