Це мистецтво, що походить із "племені кочівників сачикара", отримало свою ідентичну назву і дало назву селищу. Історія племені сачикара бере свій початок з моменту приходу огузьких племін в Анатолію. Саме сачикара були останнім племенем кочівників-юрюків, що розселилися та перейшли на осідлий спосіб життя в Анатолії. Після такого переходу плем"я змінило свій спосіб існування і почало займатися тваринництвом, землеробством та ручними ремеслами. Зараз в досліджуваному селі проживає приблизно 820 осіб, половина ж населення була змушена покинути рідну домівку в зв"язку з безробіттям. З цієї причини серед населення переважає старше покоління, кількість же молоді незначна. Практично перевелася традиція заробітку на життя ручним рукоділлям, як раніше. А втім, знання та зразки продукції народного ремесла, більшість яких уже неможливо відновити (хоча деякі збереглися серед мешканців з давніх-давен), становлять неабияку важливість для збереження самоідентифікації племені та старовинного мистецтва тканих полотен, яким воно володіє. Деякі літні жителі села ще й досі займаються кустарною текстильною промисловістю. Зразки стародавніх виробів селища Сачикара, які виготовлялися в минулому, збереглися до сьогодення. Тканинні вироби беруть свій початок ще з доби к&очівництва юрюків. Речі, життєво необхідні для існування кочівників (а саме килими, мішки, підвісні торбини, тканини для загортання небіжчиків тощо), і досі не вийшли з ужитку. Зразків ворсової тканини не трапляється. Причина цього - в колишньому коч&овому способі життя, яке потребувало виготовлення тканих полотен, легких у транспортуванні. Доповідь йдеться про різнокольорову гаму тканини, її орнамент, візерунки та техніку мистецтва, а також мистецький бік виробництва тканих полотен, що дає нам у&явлення про особливості прадавнього побуту мешканців селища Сачикара.
З 31.12.2014 по 01.03.2015 Наукова бібліотека читачів не обслуговує.
