Статтю присвячено визначенню сутності та основних характеристик права на участь в управлінні державними справами як самостійного конституційного права громадян. Розкриття авторського бачення його особливостей здійснюється на підставі сучасного науковогопідходу, пов"язаного з виділенням у змісті безпосередньої демократії її окремого виду - демократії участі, комплекс інструментів якої є визначальним для розуміння сутності і змісту права на участь в управлінні державними справами. Зважаючи на значення останніх, автор уточнює перелік таких інструментів та називає серед них консультації з громадськістю, громадські експертизи, громадські ради, утворені при органах виконавчої влади, громадські слухання, громадські обговорення та ін. Посилаючись на наявність суперечностей у науковій літературі з приводу розмежування як інструментів (форм) безпосередньої демократії між собою, так і, відповідно, права на участь в управлінні державними справами від решти конституційних прав у цій сфері, автор пропонує низку критеріїв, за якими таке відмежування можна реалізувати. Автор приділяє окрему увагу проблемам співвідношення права на участь в управлінні державними справами з низкою інших конституційних прав. У статті сформульовано авторські дефініції категорії "уч&асть в управлінні державними справами" та права громадян на участь в управлінні державними справами.
