У статті проаналізовано герменевтичні технології вивчення писемних історико-педагогічних джерел, які застосовував відомий український історик освіти і педагогічної думки Микола Лавровський (1825-1899). Показано механізми застосування вченим зовнішньої критики джерел (опис місцезнаходження, встановлення дати і авторства, здійснення класифікації, аналіз репрезентативності та достовірності документів). Описано способи внутрішньої критики джерел, яка будувалася на герменевтичному принципі "уважного" вчитування у текст, співставленні з іншими джерелами. Встановлено, що герменевтико-методичні технології вивчення М. Лавровським писемних джерел відповідали тогочасним здобуткам історичного джерелознавства.
