У публікації розглянуто проблеми ідентифікації особи - порушника авторських
прав на твори, розміщені в мережі Інтернет. Автор класифікує таку ідентифікацію
на види залежно від особливостей протиправної поведінки особи на: 1) ідентифікацію особи-власника веб-сайту; 2) ідентифікацію особи-користувача веб-сайту, що розмістив твір; 3) ідентифікацію особи-користувача Р2Р-мережі; кожна з яких має свої особливості. Проаналізовано, що процес ідентифікації особи, що вчинила пряме порушення авторських прав (користувача веб-сайту, що розмістив твір, та користувача Р2Р-мережі), поділяється на три стадії: 1) визначення і збирання IP-адрес; 2 ) знаходження відповідності IP-адреси визначеним абонентам (користувачам) окремих інтернет посередників; 3) інформування чи направлення претензій особам щодо порушення ними
авторських прав та можливості подання (чи безпосередньо подання) проти них позовів. Автором зроблено висновок, що для ідентифікації особи-порушника (а не місця, дескоєно порушення) авторських прав на твори, розміщені в мережі Інтернет-виключно використання ІР-адреси недостатньо, тому необхідно використовувати додаткові докази в сукупності для встановлення причинново-наслідкового зв"язку між особоюабонентом (кінцевим користувачем), якому делеговано п&евну ІР-адресу, та порушенням авторського права.
