Метою статті є обгрунтування необхідності формування науки про просторові аспекти ефективності (просторології), об’єктом якої є досліджувана система (соціально-економічна, зокрема), а предметом – її організація у просторі. Для досягнення цієї мети використовувався метод системного аналізу. Врахування просторових аспектів ефективності є вагомим не лише в економіці, але й у багатьох інших сферах буття – містобудуванні, архітектурі, біології тощо. І в кожному із цих випадків слід відповідати на питання про місце розташування, відстань, напрям розповсюдження та просторову відмінність. Основна увага у просторології зосереджена на діяльності людини, а інші сфери прояву чинника простору охоплюються з двох причин. Перша з них - суто з людської цікавості та зачарування феноменом простору. Проте друга є прагматичнішою: досліджуючи просторову організацію систем (процесів та об"єктів), які безпосередньо не стосуються діяльності людини, шляхом асоціацій та аналогій генерувати ідеї у сфері саме просторової організації діяльності людини, яка зіштовхується з викликами необхідності постійного удосконалення. Один з таких викликів – розвиток адитивного виробництва, тобто створення матеріального блага шляхом накладання послідовних шарів матеріалу.
