Стаття присвячена філософсько-антропологічному обґрунтуванню метафорики Платонової держави, засобами трансцендентальної антропології. У межах статті було застосовано метод антропологічної редукції (Больнов) та метод прояснення неусувних рис практичної та фактичної людської ситуації (Ренч). Прояснено трансцендентально-антропологічну конституцію простору спільного життя спираючись на аналітику Платонового проекту справедливої держави. Розглянуто та проаналізовано способи влаштування "хворого" та "здорового" міста як не конгруентних просторів. Прояснено неусувну та непохитну екзистенційну фактичність як склад границі людського існування. У статті здійснюється спроба експлікації антропологічного сенсу влаштування спільного життя у Платоновому проекті справедливої держави як утвердження горизонтальної конституції спільного світу. В межах статті здійснено спробу прояснення конститутивного відношення структури простору укриття (як сукупності неусувних обставин людського існування) та розумного орієнтування.
