"Who Will be the Last… to seek this place for what it was": поетична рефлексія Ф. Ларкіна
Видавництво:
Київський університет
Рік:
2015
Сторінок:
C. 3-18
Тип документу:
Стаття
Головний документ:
Літературознавчі студії: збірник наукових праць / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, Ін-т філол.. Вип. 44, ч. 2. - Київ: Київський університет, 2015
Анотація:
Ця стаття продовжує студії релігійного скептицизму в сучасній літературі Великої Британії, доповнюючи романні практики поетичними. Скептичний вимір поезії Філіпа Ларкіна оприявнюється у поетичній рефлексії про стан віри та релігії у повоєнній Великій Британії. Вірш "Відвідини церкви" (1954) прочитується як метафора онтологічного стану непевності, в якому опинилося покоління Ларкіна, яке вже не могло сприймати християнство як беззаперечну ідеологію, але й не бажало відмовлятися від духовності, яка з цимхристиянством була пов"язана. Через інстанцію "я-оповідача" автор формулює відповідь на ключове запитання твору "хто буде той останній, хто відвідає церкву?", яка, вважаємо, полемізує з атеїстичними прочитаннями вірша, бо не є формою негації, а зсувом урозумінні якості віри - з комунітарного вибору в індивідуальну дію. Останнє узгоджується з "етикою автентичності" філософа Чарльза Тейлора.
Эта статья продолжает исследование религиозного скептицизма в современной литературе Великобритании, дополняя романные практики поэтическими. Скептическое измерение поэзии Филипа Ларкина актуализируется в поэтической рефлексии о состоянии веры и религии в послевоенной Великобритании. Стихотворение "Посещение церкви" (1954) прочитывается как метафора онтологичес&кого состояния неопределенности (uncertainty), в котором оказалось поколение Ларкина, - оно уже не могло воспринимать християнство как безусловную идеологию, но также и не желало отказываться от духовности, которая была с ним связана. Через инстанцию& "я-рассказчика" автор формулирует ответ на ключевой вопрос - "кто будет тот последний человек, который придет в храм?", который, как мы считаем, полемизируя с устоявшимися атеистическими прочтениями произведения, не является формой негации, а сдвиго&м качества веры: из коммунитарного выбора в индивидуальное действие. Последнее согласуется с "этикой аутентичности" Ч. Тэйлора.
The essay is another attempt to theorize literary scepticism in contemporary British literature, this time focusing on "r&eligious skepticism." The sceptical dimension of Philip Larkin"s poetry reveals itself in his poetical reflection on the condition of faith and religion in postwar Britain. His poem Church Going (1954) is read as a metaphor of ontological condition o&f uncertainty, that Larkin"s generation experienced, because it could no longer appreciate Christianity as unconditional ideology but at the same time it did not want to reject spirituality associated with this Christianity. Our reading of the poem c&laims that, through the mediation of I-narrator, the author responds the poem"s fundamental question concerning the future of Christian churches - "Who Will be the Last… to Seek this Place for What it Was?" - not in a form of negation, as suggested i&n "canonical" atheistic interpretations, but in a shift in standpoint that transforms faith from a communitarian choice to individual act. The form of "religiosity" favoured by the protagonist bears resemblance with Charles Taylor"s "the ethics of au&thenticity".
