У монографії відтворюється логіка формування елітарної літератури. Спираючись на принцип міжнаукового підходу, а також біографічний метод, матеріал монографії персоніфікується та подається на тлі практики низки європейських письменників (Т. Ґотьє, Ж. Батай, Б. Віан, Н. Саррот, А. Роб-Ґрійє, Г. Нормінтон, К. Альвтеген, Д. Фонкінос, М. Барбері, Х. Муракамі), творчий доробок яких концептуалізує проблему елітарного.
