Проаналізовано зображення Іваном Франком тонких психологічних картин-образів не лише його сучасників, осмислено глибоку обізнаність письменника з передовими психологічними європейськими досягненнями (В. Вундт, Г. Штейнталь), розглянуто майстерність І. Франка - наратора, дослідника галицького колориту. Згадуються професори КУ - Грушевський М., Кримський А.