"Спротив більшовицькому режиму після поразки національно-визвольних змагань українців в 1917–1921 рр. і навіть на самому початку 1930-х рр. під час насильницької колективізації на селі, був наймасовіший в СРСР. Він становив велику проблему для Йосипа Сталіна. Неколективізоване село, як бастіон спротиву владі і найбільша соціальна база Визвольних змагань, вважалося московською владою найнебезпечнішою силою для самого її існування. Українські селяни були головним ресурсом антибільшовицьких повстань, які прокотилися в першій половині 1920-х років. Йосип Сталін постійно наголошував на важливості "українського питання". Так, 11 серпня 1932 р. у листі до Лазаря Кагановича він писав: "Найголовніше зараз Україна… якщо не візьмемося зараз за Україну, Україну можемо втратити".
