У статті розглядається факт неприйняття сучасною думкою проблематики гріха як ситуації сучасної людини. Існують принаймні два варіанти: юридичне розуміння гріха як провини і онтологічне розуміння гріха як смертності. Смертність, на відміну від смерті, має аспект втрати Богоподоби, коли душа відпала від себе, перегородивши шлях, на якому міг би побачити Бога, почала перебувати у темряві і тлінні, через гріх людина стала знебоженою. Тому смертність - це не є покарання, але занепале, тобто підпорядковане нижчій природі, буття людини. Подолання цієї хворобливої підпорядкованості постає життєвим завданням людини.
В статье рассматривается факт неприятия современной мыслью проблематики греха как ситуации современного человека. Существуют по крайней мере дваварианта: юридическое понимание греха как вины и онтологическое понимание греха как смертности. Смертность в отличие от смерти имеет аспект потери Богоподобия, когда душа отпала от себя, и, преградив путь, на котором мог увидеть Бога, начала находиться в темноте и тлении. Вследствие греха человек стал обезбоженным. Поэтому смертность - это не наказание, но заброшенное, то есть подчиненное низшей природе, бытие человека. Жизненная задача человека - преодоление этой болезненной подчиненности.
The aut&hor discusses the failure of modern thought perspective of sin as the situation of modern human. There are at least two versions: a legal understanding of sin as a guilt and ontological understanding of sin as mortality. Mortality unlike death has lo&st godlike aspect, when the soul has fallen away from itself, blocking the way in which he could see God began to be in darkness and smoldering. Because of sin man has become godless. Therefore, mortality - is not a punishment, but abandoned, that is& subordinate to the lower nature, human existence. The human life task - to overcome this painful subordination.
