Формування культури співучасті та активне залучення користувачів до створення контенту стало визначальною ознакою комунікаційного процесу. Медіа усвідомили важливість подібної стратегії для розширення своєї аудиторії та все частіше змінюють конкуренцію на партнерство, демонструють вдалі приклади взаємодії та заохочення споживача до виробництва. Водночас брак сформованих професійних практик поки стримує широке запровадження партисипативних моделей, а багато професійних журналістів продовжують ставитись до аматорів з насторогою та недооцінюють потенційні преференції від такого співробітництва. На теоретичному ж рівні зазначені тенденції сприяли появі багатьох термінів на позначення партисипативних моделей та практик у журналістиці. У статті здійснено дефініційний аналіз поширених у вжитку понять щодо участі аудиторії у виробництві медіаконтенту та дана оцінка ефективності подібних моделей.
