У статті на матеріалі поетичних текстів української поетологічної лірики ХІХ–ХХ ст. проаналізовано жанри неканонічного типу, у яких авторська комунікативна стратегія слугує для спрямування читача на певні генологічні зіставлення та паралелі з окремими більш або менш традиційними жанровими побудовами.