У статті розглядаються традиційні уявлення українців та чехів про домашніх духів, при цьому констатується помітна близькість таких уявлень. Відзначається, що навіть у рамках певного етнографічного району одні демонологічні сюжети домінують, інші ж перебувають на периферії, не зникаючи зовсім. Виявлено, що, попри виразну локальну специфіку розповідей про домашніх духів у чехів і українців, окремі їх фрагменти виявляються майже тотожними, лише порізному скомбінованими між собою. Це засвідчує давність відповідного пласту демонологічних уявлень.
