Основне завдання статті – аналіз національних сучасних піар-стратегій під час падіння іміджу політика, завдання – виявити технологію поширення вірусної інформації; проаналізувати основні канали імідж-коригування; розглянути зміну моделі поведінки політика під час антикризового PR. Методологія аналізу заснована на контент-аналізі, семіотичному підході й теорії фреймів. Основні результати роботи полягають у виявленні алгоритму вирівнювання іміджу політика. На цьому прикладі, який розглядається в статті, виявлено п.ять тактичних прийомів, які використовувалися протягом 13 днів: звернення до авторитетів – перший крок спростування стереотипу – перший крок переключення уваги – другий крок переключення уваги – другий крок спростування стереотипу. Це дослідження може бути використано в практичному застосуванні іміджмейкерів і політичних менеджерів у політичній комунікації.
