Досліджено проблему поступального розвитку турецької рукописної писемної традиції, зазначено загальні типові та специфічні особливості рукописних документів, написаних тюрксько-арабографічною, тюрксько-османською мовою впродовж другої половини ХV – першої чверті ХVIII ст. При цьому наголошується, що цю мову в сучасній тюркології розглядають як варіант загальної тюркської мови тюрків.
